З 1950-х ми пройшли довгий шлях і нібито відмовилися від «медменівського» образу домогосподарки, яка покірно чекає чоловіка вдома з каструлею в руках. Але багато образів настільки міцно вкоренилися в комунікації, що сприймаються як норма. Так, жінка в рекламі зазвичай відповідає за красу, сексуальність, доглянутість та маленькі хитрощі, якими вона досягає своїх цілей. Чоловік — це успіх, спорт, спокусливість, гарне тіло, голова родини, справжній друг. Так от, це — лайно.
Ті, хто протиставляє чоловіків і жінок, навіть озброюються науковими даними. Посилаються, скажімо, на
книжки, де написано, що мозок жінки в середньому на 8-10 % менший за об'ємом, аніж у чоловіка. (Втім, як завжди, вони випускають деталі. Наприклад, про розподіл розмірів ділянок мозку). Але зараз не про це.
Головне інше: будь-які особливості тієї чи іншої людини/статі/раси/національності не мають бути підставою для приниження її гідності або зверхнього ставлення. Звісно, кожен із нас сприймає інформацію, життєві цілі й людей по-різному, але це питання не гендеру, а індивідуальності кожної людини.